MBLS - стираємо кордони   •   Ваш юридичний радник в міжнародній торгівлі, перевезеннях і інвестиціях   •   Київ   •   Маріуполь   •   +38 (066) 265 0645

                                                                                                                                                                        

14/04/2021

Андрій Мащенко. Спеціально для видання ЮРИСТ&ЗАКОН для випуску: «Альтернативні методи вирішення спорів» від 08 квітня 2021 року.

Міжнародний комерційний арбітраж є способом врегулювання суперечок між учасниками зовнішньоекономічних операцій (хоча б одна зі сторін повинна бути нерезидентом України). В міжнародному комерційному арбітражі також можуть розглядатись спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об'єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, суперечки таких організацій з іншими суб'єктами права України.

Спори ж, які розглядаються національними судами - не потребують обов’язкового іноземного елементу.

Право на арбітражне врегулювання спору виникає при укладенні сторонами арбітражної угоди, яка може бути у вигляді арбітражного застереження в самому комерційному договорі / контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Така угода може бути укладена, зокрема, шляхом обміну листами, а також шляхом обміну позовною заявою та відзивом на позов, в яких одна із сторін стверджує наявність угоди, а інша проти цього не заперечує.

Для звернення до національного суду окрема угода не вимагається, особи можуть звертатись на підставі Закону. Єдиною умовою - є наявність у сторони процесуальної дієздатності, критерії якої визначаються законодавством.

Також відрізняються при розгляді справи міжнародним арбітражем та національними судами вибір місця розгляду справи, застосовуване судом матеріальне право, процедура розгляду справи та мова судового розгляду.

Сторони можуть передати спір на розв’язання будь-якій міжнародній арбітражній інституції світу, і місце знаходження сторін, чи знаходження їх майна або місце виконання договору не має значення. Популярними світовими арбітражними інститутами, зокрема є: Арбітражний інститут Торгової палати Стокгольма (ТПС); Міжнародний арбітражний суд Міжнародної торгової палати (International Chamber of Commerce International Court of Arbitration) в Парижі; Лондонський міжнародний арбітражний суд (London Court of International Arbitration, LCIA); Американська арбітражна асоціація (American Arbitration Association) тощо.

У той час як процесуальне законодавство, яким керуються національні суди, містить чіткі правила щодо визначення підсудності спору. За загальним правилом спори розглядаються судом за місцем знаходження відповідача, у деяких випадках Закон дає позивачу право вибору між декількома судами (альтернативна підсудність) наприклад у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці - такі спори можуть розглядатись також за місцем виконання цих договорів. Або Закон визначає виключну підсудність певних спорів. Зокрема спори, що виникають з договору перевезення, у разі, коли одним з відповідачів є перевізник, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням перевізника, спори, що виникають щодо нерухомого майна розглядаються за місцем знаходження цього майна, тощо.

Що ж до застосовуваного судом матеріального права, арбітражний суд вирішує спір згідно з нормами права, які обрали сторони. Якщо сторони не зробили вибору, третейський суд застосовує право, визначене згідно з колізійними нормами, які він вважає застосовними. В усіх випадках арбітражний суд приймає рішення згідно з умовами угоди сторін і з врахуванням торгових звичаїв, що стосуються даної угоди. Також сторони арбітражного розгляду  можуть домовитись про мову чи мови, які використовуватимуться в арбітражному розгляді. Можуть домовитись про процедуру розгляду справи арбітражним судом, з врахуванням положень регламенту конкретного арбітражного інституту.

Національні ж суди здійснюють судочинство відповідно до національного законодавства країни суду з врахуванням колізійних норм, а також міжнародних дво- і багатосторонніх договорів (конвенцій), учасником яких є країна суду, які в Україні, наприклад, вважаються частиною національного законодавства, а у випадку суперечностей превалюють над ним. Судочинство здійснюється державною мовою країни суду. Процедура розгляду справи судом чітко визначена процесуальним законодавством.

Слід згадати також право сторін арбітражного розгляду обирати арбітрів, які будуть розглядати їх справу, у той час як у випадку розгляду справи національним судом, в них такого права немає і справа розподіляється судді без волі сторін, звичайно зберігається право на відвід судді, який викликає сумнів щодо його неупередженості або об’єктивності.

Термін розгляду справи в міжнародному арбітражі становить в середньому - 6 місяців, вартість - близько 10000 $. Витрати на юридичний супровід, в середньому від 5000 до 10000 $. У Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України, зокрема, позивач, подаючи позов, незалежно від його ціни, спочатку має сплатити реєстраційний збір для покриття витрат, пов'язаних з початком арбітражного провадження, розмір якого є фіксованим і складає 600 доларів США і не підлягає поверненню. У разі відкриття арбітражного провадження позивач має сплатити також арбітражний збір за ставками, які залежать від суми позову. Від мінімального - 1800 дол. США для позовів, сума яких не перевищує 10 000 дол. США до максимального 118 700 дол. США + 0,1% від ціни позову понад 50 000 000, але не більше 350 000.

Розмір же витрат на судовий розгляд національним судом в Україні буде складатись з судового збору: 1 - 1,5% для майнового спору, а також судових витрат, які розподіляються судом при прийнятті рішення у справі пропорційно до задоволених вимог, до складу яких відносяться, окрім судового збору також витрати на правничу допомогу; пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів, проведенням експертизи і т.п.

Строк розгляду справи у господарському суді України складає 60 днів для підготовчого провадження і 30 днів - сам судових розгляд, не враховуючи можливого зупинення розгляду справи з визначених процесуальним Законом підстав. На практиці зазначені строки розгляду справи судом не завжди дотримуються.

Зазначені строки розгляду справи в України є стислими порівняно з іншими країнами де розгляд справи може тривати роками (Греція, Італія, Франція тощо).

Також слід враховувати різний порядок і підстави для оспорювання арбітражного рішення і оскарження рішення національного суду. Що, зокрема,  впливає на строки набуття рішенням чинності і строку коли його можна буде виконати, зокрема у примусовому порядку. Рішення арбітражу набуває чинності одразу після його винесення, а національного суду після завершення строку на його оскарження або його перегляду апеляційним судом. Проте для примусового виконання рішення арбітражного суду, якщо відповідач відмовився виконати його добровільно, передбачена окрема процедура визнання та виконання. У той час як рішення національного суду, у випадку його виконання на території країни суду, не підлягає додатковому визнанню і може бути звернене до примусового виконання одразу після набуття рішенням чинності.

Отже, в конкуренції способів розв’язання спорів між національними судами і міжнародним комерційний арбітражем важко визначити кращий. Кожен має свої недоліки і переваги. Тому сторони мають добре зважити всі «за» і «проти», приймаючі рішення чи передавати свій спір на розгляд міжнародного комерційного арбітражу або залишити його для розгляду національному суду, і обрати найбільш підходящий для себе варіант.

 

Директор ТОВ “Юридична фірма “МБЛС”  адвокат Андрій Геннадійович Мащенко, 08 квітня 2021р.

^
X