MBLS - стираємо кордони   •   Ваш юридичний радник в міжнародній торгівлі, перевезеннях і інвестиціях   •   Київ   •   Маріуполь   •   +38 (066) 265 0645

Андрій Мащенко, спеціально для аналітичного видання “Юрист & Закон”.

У своїй практиці ми зіткнулися з низкою перепон на шляху імпортних товарів, які перетинають український кордон. Зокрема, нам довелося представляти інтереси клієнтів у спорах із митними органами у справах про скасування рішень митниці щодо коригування митної вартості товарів, а також у справах про порушення митних правил, в яких нашим клієнтам загрожувала конфіскація товару й накладання на декларантів штрафів у розмірі вартості товару, ціна якого становила десятки тисяч євро. Відповідну судову практику й висновки щодо можливості захистити інтереси імпортерів та експортерів наводимо нижче.

Щодо коригування митницею митної вартості товарів

Наш клієнт, на постійній основі використовував у власному виробництві хімічні речовини, які не виробляють в Україні, а отже мав їх імпортувати. Хімікати закуповували на міжнародних ринках, інформація про їх вартість загальнодоступна. Деякі з хімікатів були унікальними, і їх виробляв єдиний іноземний виробник. Тож альтернативної вартості не було.

У разі митного оформлення імпортних товарів наш клієнт згідно з вимогами митного законодавства України (ст. 58 Митного кодексу України) повідомляв відповідний митний орган про вартість товару, визначену контрактом, яку він фактично сплатив за товар, і надавав, крім контракту, рахунок- фактуру, підтвердження здійснення оплати за цим рахунком, пакувальні листи продавця, експортні декларації, міжнародні товарно-транспортні накладні, сертифікати якості та походження товару, інші товаросупровідні документи, передбачені ст. 53 Митного кодексу України, подання яких вимагається для підтвердження заявленої декларантом митної вартості імпортних товарів.

Проте митний орган, посилаючись на "ненадання" декларантом усіх необхідних документів для визначення митної вартості товару й на те, що надані документи містять розбіжності, приймав рішення про коригування митної вартості товару, тобто визначав ціну самостійно. Звісно, коригування ціни провадив у бік її збільшення.

У деяких випадках митний орган указував на те, що інвойс не містив посилання на контракт, у зв'язку із чим не можна однозначно ідентифікувати цей інвойс із контрактом, а в інших – на розбіжність між вагою товару за контрактом і вказаною в інвойсі (в одному випадку на різницю нетто в 25 кг за загальної ваги товару понад 3500 кг). Також митний орган посилався на відсутність посилання в інвойсі на певну специфікацію – додаток до контракту й інші "невідповідності", які, за твердженням митних органів, не давали їм можливості ідентифікувати товар, а відповідно, прийняти зазначену в договорі купівлі-продажу ціну товару. Також митники мали сумніви й щодо добросовісності декларанта під час визначення вартості товару з огляду на те, що інші декларанти імпортували аналогічний товар раніше дешевше. На цих підставах митники відмовляли в оформленні митної декларації та запитували в декларанта додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, як-от: договори з третіми особами, пов'язаними із цим постачанням; документи про платежі на користь цих третіх осіб; висновки про якісні й вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, тощо. З нашого досвіду випливає, що декларант міг або надавати запитані митницею додаткові документи, або не надавати – результат був однаковим: митниця не визнавала достовірність і/або достатність цих документів, визначала вартість задекларованого товару самостійно за другорядними методами і, поки власник товару не сплатить митні платежі з розрахунку збільшеної митницею вартості, відмовляла в оформленні товару й допущенні його для вільного обігу на території України.

Здебільшого митниця самостійно визначала вартість товару за ціною ввезених раніше іншими імпортерами ідентичних, на думку митниці, товарів.

За законодавством імпортер може або погодитися з рішенням митниці про коригування митної вартості та сплатити митні платежі із завищеної вартості й забрати товар, або не погодитися. І тоді або внести різницю в митних платежах на депозит митного органу на час з'ясування дійсної вартості товару, забравши тим часом товар, або сплатити підвищений розмір митних платежів, забрати товар й оскаржувати потім рішення митниці про збільшення митної вартості. Проте в останньому випадку постає питання про повернення потім із бюджету сплачених сум безпідставно збільшених митних платежів (різниці). Процедура доволі складна й багатоходова. 

У цій статті на ній зупинятися не будемо через брак місця для описання всіх нюансів процесу. Повернемося до суті рішень митниці й судової практики їх оскарження.

Наш клієнт не погоджувався зі збільшенням ціни дороговартісного товару і, відповідно, із значним збільшенням податкового навантаження на нього в разі імпорту.

У таких випадках Митний кодекс України передбачає адміністративну або судову процедуру оскарження рішень, дій і бездіяльності митних органів. Ми на практиці застосовували обидві. На жаль, наш досвід доводить безперспективність адміністративного шляху, тобто оскарження рішення митного органу до вищого органу, оскільки цей орган невтомно стає на бік підлеглих, зокрема митних інспекторів, у яких виникають підозри щодо відповідності поданих декларантами документів або їх достатності та, як наслідок, правомірності коригування митної вартості товару.

Тому дієвим способом реагування на незаконні дії митниці, на нашу думку, є звернення до адміністративного суду з позовом про визнання протиправними дій митних органів і скасування їхніх рішень. Наша відповідна практика має 100%-й позитивний результат.

На жаль, для клієнта такі заходи пов'язані з додатковими витратами на сплату судового збору й оплату правової допомоги щодо представництва в суді.

Адміністративні суди за наслідками розгляду справ про визнання протиправними відмов митних органів у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску товарів і транспортних засобів та скасування рішень про коригування митної вартості товарів роблять, зокрема, такі висновки.

1. Згідно з основним принципом, закріпленим у ст. VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі "Оцінка товарів для митних цілей", оцінка вартості товару для митних цілей, з якого розраховуються митні платежі, має базуватися на дійсній вартості товару.

2. Наявність розбіжностей у поданих декларантом документах здебільшого є суб'єктивною думкою митного інспектора, що часто не підтверджується під час розгляду справ у суді.

3. Наявні в декларації помилки (наприклад, неправильне зазначення ваги товару, коли його кількість визначають в інших одиницях виміру) не впливають на митну вартість товару.

Суди при цьому найчастіше зауважують, що згідно зі ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які імпортують, є ціна договору (вартість операції).

А другорядні методи (зокрема, за ціною договору щодо ідентичних товарів або щодо подібних товарів; на основі віднімання/додавання вартості тощо) митниця може застосовувати лише за неможливості визначення митної вартості за основним методом – ціною договору.

Суди наголошують на тому, що "формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою у застосуванні першого – основного методу визначення митної вартості – за ціною контракту і не може бути підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його вартості".

Водночас суди дуже прискіпливо ставляться до "аналогічних", на думку митних органів, постачань. Вони їх аналізують і часто вказують митниці на відмінності, зокрема в умовах постачання, що, відповідно, обумовлюють ціну товару. Суди також указують на безпідставність витребування митницею в декларантів додаткових документів із посиланням на недостатність наданих ними документів.

Варто зауважити, що Кодекс адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладає обов'язок

щодо доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності на відповідача. Отже, саме митний орган має довести суду, що в нього справді були підстави, передбачені Митним кодексом України, для сумнівів у достовірності наданих імпортером документів, їх недостатності, для витребування в декларанта додаткових документів і застосування другорядних способів визначення митної вартості імпортного товару, тоді як згідно з нормами цього Кодексу їх можна використовувати лише в разі неможливості застосувати основний метод. 

Щодо судової практики у справах про порушення митних правил

Митний кодекс України й Кодекс України про адміністративні правопорушення передбачають розгляд такої справи в районному суді за місцем складання відповідного протоколу митним інспектором та можливість оскарження рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Постанова апеляційного суду при цьому є остаточною й оскарженню не підлягає. У таких справах варто пам'ятати про особливості відповідальності за деякі види порушень митних правил, передбачених ст. 460 Митного кодексу України. Згідно із цією нормою вчинення певних порушень митних правил унаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення в митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного й/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускають систематично (ст. 268 Митного кодексу України), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

У разі допущення помилки декларантом митний орган замість складання протоколу про порушення митних правил згідно із ч. 2 ст. 268 Митного кодексу України має надати декларанту можливість виправити помилки, чого на практиці митні органи не роблять, сподіваючись поповнити бюджет за рахунок конфіскованого товару й накладання штрафу в розмірі його вартості на декларанта.

Наслідком такої несумлінної поведінки митного органу є потенційна можливість поповнити бюджет й отримати "галочку" за "гарну" роботу, проте загрозою є безпідставне отримання великих збитків вантажовласником, який може втратити товар, і митним брокером, який сплатить штраф, якщо він був декларантом.

Також треба звертати увагу на дотримання митним інспектором під час складання протоколу формальних вимог, передбачених законодавством. Зокрема, протокол має містити детальні відомості про вилучені митницею товари, до його складання повинні бути залучені свідки й поняті. Дуже часто митні інспектори припускаються формальних порушень, не приділяють уваги оцінюванню вилученого товару, не проводять опитування перевізника та інших осіб щодо наявних документів тощо.

Варто також зазначити, що згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення обов'язковою умовою для притягнення до відповідальності за порушення митних правил є вина особи.

Судова практика в таких справах різниться. Проте нам, зокрема, у справі про порушення декларантом митних правил, який зазначив неправильно вагу товару, однак правильно вказав інші відомості про товар (як-от найменування, вартість і кількість), удалося довести в його діях відсутність події та складу адміністративного правопорушення з огляду на те, що помилка декларанта не призвела до звільнення від сплати митних платежів до бюджету чи їх зменшення.

Апеляційний суд погодився з тим, що декларант правильно зазначив у відповідній графі декларації інформацію про товар і його кількість в одиницях, указаних у контракті та інвойсі, а також із тим, що помилка декларанта стосовно ваги товару не призвела до несплати митних платежів чи їх зменшення, а отже не може тягнути за собою санкцій. При цьому суд урахував відсутність систематичних порушень із боку цього декларанта й постановив повернути конфіскований товар власнику.

Наведений вище короткий огляд практики розгляду справ про коригування митної вартості товарів і про порушення митних правил дає підстави для оптимізму, оскільки, зокрема, практика нашої фірми свідчить про можливість захисту інтересів імпортерів та експортерів у судах.

Аналітичне видання "Юрист & Закон" №45 від 12 грудня 2019. 

http://uz.ligazakon.ua/magazine/900536

У разі цитування або іншого використання вищевикладеного матеріалу, посилання на автора та джерело обов'язкове.

^
X